Я маленька, я на турнірі з танців, мама мого партнера робить мені зачіску і макіяж. Я ще не розумію, як сильно я хочу, щоб це була моя мама. Тоді мені це здається прийнятним. Як і те, що мама ніколи не ходить на мої турніри, навіть коли вони проходять у нашому місті, навіть те, що вона не дзвонить і не висловлює ніякого захвату, якщо я перемогла чи жалю, якщо програла. Проходять роки, я не розумію, чому я не показую моїй мамі свої оповідання й есе, вона нейтральна до мого бажання вступати на журналістику. Тому в мене багато друзів, які замість неї цікавляться всіма моїми задумами, читають мої статті, і кажуть, що я молодець.
Одна моя подруга страждає від маминої гіперопіки, вона їй і в 30 років купує кофтинки, інша чує від мами одні докори, що вона, мовляв, неправильно живе, пора давно бути заміжньою, що вона собі думає, взагалі? Всі дівчата (або вже правильно говорити жінки?), яких я знаю, розбирають стосунки з мамою і думають: “чому вона так зі мною?”, А ми всі дружно говоримо, на курси мам їх відправити, чи що?
Інші двері: Які слова викликають хвороби?
При цьому, кожна з нас знає, що мами точно нас люблять, більше життя люблять. Чому ж мами завжди люблять не так, як нам потрібно? Чому ми, вже дорослі тітки, залишаємося маленькими дівчатками, які несвідомо шукають маминої любові кожним своїм рухом – подивися, я ж тут, я жива, не така може донька, яку ти собі придумала, коли була вагітною, але й не найгірша наче теж!
Не красуня
Що ти на себе натягнула? З таким носом як у тебе…; вчися доньку, бо успішно заміж тобі вийти буде складно…
Знайомі фрази? Поширені! Окрім цього, часто мами цієї категорії ігнорують тему сексу і сексуальності або ж підносять її в негативному світлі, виховуючи у доньки відчуття, що секс – це щось не дуже пристойне, і не надто приємне. Ніхто, безумовно, ніколи не вимовляє цих тверджень вголос, але от виростає дівчина в жінку, а з сексуальним життям у неї не складається, закрита крамничка, нерозкрита чакра, як говориться.
Не розумна
Ніхто не просить робити з дитини кандидата наук або топ-менеджера міжнародної корпорації, це не про те. Це про те, що багато мам спеціально або випадково не розвивають у дітей відчуття, що вони чогось можуть в цьому житті досягти.
Зробити це дуже легко – досить просто ігнорувати їх захоплення, применшувати досягнення і весь час порівнювати з іншими.
І ось була дочка або син, які захоплювалися різьбленням по дереву, і може бути стала би ця дитина видатним скульптором, відкрила б свій дизайнерський магазин і радувала би і себе і батьків, так ні – в черговий раз принісши мамі свою роботу і не отримавши ніякої реакції, вона просто втрачає до різьблення всякий інтерес. Навряд чи дитина сама розуміє, що сталося, навряд чи вона приймає усвідомлене рішення, мовляв, не подобається мені більше це заняття, та й багато грошей ним не заробиш. Швидше за все, їй просто стає лінь цим займатися, пропадає ентузіазм – адже всі ми хочемо в першу чергу бути хорошими для мами, значить, підсвідомо шукаємо такий прояв себе, який маму порадує і захопить.
Не хазяйка
Є ще в залі дівчата з руками із дупи?
Звідки ви це взяли? Мама сказала? Буває. Я, до речі, навчилася готувати і прибирати, але навіть майже в 30, я, чомусь, дуже ображаюся, коли критикують моє куховарство або прибирання, навіть коли це заслужено, я реагую абсолютно неадекватно. Але є й ті, хто назавжди залишаються з відчуттям, що їм краще не підходити до кухні.
Чому вони так?
Та тому, що не знають як треба, от і все. У них у самих мами не знали, і мами їх мам. Не було такої кількості доступної літератури, ніхто в собі особливо не розбирався, жили як жили, інтуїтивно. Тому нам, що активно нишпорять в глибинах своїх глибин пора просто пробачити мам, і зрозуміти, що вони не зі зла. Що ми не некрасиві, безрукі або невдахи, і тому мами нас не люблять.
А мами нас як раз люблять будь-якими, просто висловити це не завжди можуть.
І так, може комусь з вашого оточення пощастило більше, мені он мама казала, що я красива з дитинства, зате статті мої не читає досі, а у кого-то інші косяки, ідеальних мам не буває.
Інші двері: Фільми про незвичайних мам
Пора, мабуть, просто подумки обійняти нас маленьких, тих, які так хотіли почути від мами слова схвалення або відчути її любов в якийсь спосіб, який їй був з тієї чи іншої причини далекий. Маленька, тебе люблять, але ти то вже велика, ти сама знаєш, що і як, тобі вже нічиї схвалення не потрібні.
Майже нікого не люблять, як треба. Хоча б тому, що для кожного любов – це щось своє, Одному потрібні слова любові і схвалення, інший без розуму від подарунків або сюрпризів без особливого приводу, а комусь важливо просто дуріти разом або шукати нові місця c близькою людиною. Наші батьки не знали про відкриття чудесного Гері Чепмена, інакше їм було б простіше розуміти і себе самих, і один одного, і дітей. Але тепер-то вже написані і доступні і книги Гері, і навіть його тест. Ці ресурси допомагають розібратися в своїх потребахі і донести до коханих свої очікування, а також прояснити – чого вони чекають від нас?
Крім того, дорослій людині немає необхідності сподіватися тільки на підтримку близьких. Сила зрілої особистості в тому, що можна не чекати підтримки або схвалення з боку, а дати їх собі самостійно. І любов, і похвалу, і час для себе, коханої, і навіть подаруночок без приводу.
'Люби мене, мамусю!' не має ще коментарів
Будьте першим, залиште свій слід!