Последнее танго в Париже

Чому ми так любимо страждати

Чому найгеніальніші книги і фільми розповідають сумні історії, відкривають людські пороки, оголюють рани, часто показують глибоко хворих психічно людей, або людей травмованих? Вони показують їх потворність, слабкість і все це шалено прекрасно – це видовище заворожує. Чому коли Марлон Брандо в “Останньому Танго а Парижі” говорить “Не треба імен” і виграє шукаючу пригод на свою дупу розбещену дівчинку у всіх місцях брудної, напівзруйнованої квартири – це викликає у нас (і колись у критиків) такий захват, а якщо показати звичайний секс, звичайної щасливої ​​сімейної пари, який за якістю може нічим не гірше, але він удома в ліжку, він непорочний, а значить нецікавий. Чому ми так любимо страждати?

 

Фактично, художньо красиве кіно чіпляє наші ласі на все артове душі, і виховує в нас любов до страждання, прагнення до пороку, до несхожості. Бо нібито попсово вийти заміж і бути щасливою, якщо ніхто нікого нe зрадить,  не помре, не зминить орієнтацію, не з’їде з катушок або не захворіє невиліковною хворобою – глядачеві не буде цікаво, і нам здається, що так нецікаво жити.

 

Інші двері: Люби мене мамусю!

 

Тому ми, самі того не усвідомлюючи, створюємо собі пригоди і сходимо потім від цього всього з розуму. Кіно і реальність змішуються і переплітаються – адже не можна сказати, що в кіно все вигадка, ні, ми ж бачимо ці дивні історії навколо, іноді беремо участь у них, ми ж і самі відчуваємо те ж саме, самі грішимо із задоволенням або жалем. “Це робить нас живими” – так ми самі себе виправдовуємо перед страхом опинитися нормальними звичайними людьми, дорослими людьми, які вирішують свої проблеми самі, а не звалюють все на долю або недолю, і меланхолійно закурюють своє горе десь на пагорбі з панорамним видом на місто.

 

Так дівчатам стає недостатньо гаряче, якщо не в готельному номері, або не в таємничо освітленій підворітті, як у фільмах Альмадовара. Картинка народжує набагато більше емоцій, ніж сама людина, чоловік просто актор там, він частина цієї картинки і тільки. Дуже просто загратися, застрягти між сценаріями, остаточно позбавити себе здатності радіти простим речам, любити за щось, а не всупереч, бути щасливою. Нібито всі геніальні творці були нещасними страждальцями – і ми хочемо. Тільки б не звичайними…

 

Зараз я зовсім по-іншому дивлюся ці фільми, я як і раніше бачу в них красу, бо вона таки є і у потворності, і в стражданні. Але вони більше не викликають у мене тих же трепетних почуттів, не асоціюються зі мною, це більше не моє життя, там є частини мого минулого, і тепер мені смішно, як я сама писала свій сценарій, і сама ж собі говорила “Як цікаво жити “. Тому що бути щасливою без драм – набагато цікавіше.

 

Оксана Кондратюк

 

“Страждання романтизоване. Тисячі віршованих рядків склали поети на славу нерозділеного кохання, безліч безрадісних пісень навівають смуток на кожній радіохвилі. Так, страждання є частиною життя, але чи варто так вже загострювати на ньому увагу, укріплюючи порочний зв’язок “Любов = Страждання” у власній свідомості?

 

Інші двері: Хімія кохання чи як воно працює з наукової точки зору?

 

Саме романтизацією нещасливих історій пояснюється те, що чоловіки люблять стерв, а жінкам швидко стає нудно у відносинах з хорошими хлопцями. Їм-то кіношних пристрастей треба, з нормальним чоловіком які пристрасті? Одного разу сказав “Люблю!”, якщо щось зміниться – дам тобі знати)


Людина всюди шукає насолод – і знаходить їх. Якщо не в простих радощах життя, то в емоційних муках, які сама же і приваблює у власне життя, але ж можна інакше. Чому приділяємо увагу, то й розвиваємо. Тому налаштуйте для себе інфопоток таким чином, щоб у ньому було більше життєрадісної літератури, світлого кіно і веселих мелодій. А пасивні – не слухайте, не дивіться і не обирайте по життю. Виберіть радість!”

 




Inessa Cukrova

Люблю задавати питання і знаходити відповіді. Постійно відкриваю все нові і нові двері. Підбирати правильний ключ до замка буває дуже складно - але ж потім клац - Я все зрозуміла! Приголомшливе відчуття...


'Чому ми так любимо страждати' has 1 comment

Будьте першим, залиште свій слід!

Поділіться з нами вашими думками

Ваш email не буде опублікований